Коли говоримо гласність, нам зразу спадають на думку такі синоніми як демократія, воля, розвиток, інтеграція в європейське суспільство.Зараз добре видно та вже судово підтверджено, що керуюча справами Котовського міськвиконкому Катерина Мамалига перешкоджає доступу до відкритої публічної інформації та є тою самою радянською цензурою, яка вирішує, що мешканці Котовська мають знати, а що їм зовсім не потрібно знати.
Ось, наприклад, про виділення земельних ділянок або позачергове отримання квартир, це взагалі не дізнаєшся. Нам нав’язують турботу про дітей, багатодітні сім’ї, ветеранів та ніхто не звертає уваги, які втрати несе бюджет і ці перераховані категорії людей, коли нишком передаються матеріальні цінності, земля громади своїм людям. У лютому місяці я мав намір бути присутнім на засіданні Котовського міськвиконкому, але цьому завадила, як ви зрозуміли, керуюча справами Котовського міськвиконкому Катерина Мамалига. Так ось, вона довго мені розповідала, що нібито в Котовському міськвиконкомі дуже притримуються букви Закону та ніяк не можуть мене допустити на засідання за відсутності журналістської акредитації. На цьому б й закінчилось, але вже в березні я надав до Котовського міськвиконкому акредитацію. Та й що ви думаєте? Тут Катерина Мамалига забула про Закон, до цього часу не надала відповіді ні мені, ні редакції газети, що я акредитований журналіст. Забуває про закон Катерина Мамалига коли йдеться, що акредитованого журналіста повідомляють про проведення міськвиконкомом заходів, засідань, направляються плани роботи та надаються інші документи, які висвітлюють роботу Котовського міськвиконкому. Давно зрозуміло, що Катерина Мамалига не поважає закон, не поважає ваше право мешканців Котовська мати повну та безперешкодну, без цензури, інформацію про те, як витрачається бюджет, яким чином роздається земля, чому ростуть комунальні тарифи та ще й багато іншого, Останнє рішення суду підтвердило, що керуюча справами Котовського міськвиконкому Катерина Мамалига перешкоджає в отриманні публічної інформації. Кому це вигідно, а чи не самому Йому? Давайте припустимо, що мер дуже піклується про громаду. Тоді чому до теперішнього часу Катерину Мамалигу за це все не притягнуто хоча б до дисциплінарної відповідальності? Може хтось вважає, що мер не відповідає за чітке та неухильне виконанням законів своїми підлеглими? Тоді раджу звернутись до Закону України „Про місцеве самоврядування", де йдеться про його обов’язки. Можливо, якби цей самий закон порушив простий пересічний громадянин, до нього було б застосовано самих жорстких заходів впливу, але ж „свій свого не чіпає”. Ми мусимо задати собі питання: „Та чи не перешкоджає такий поділ на своїх та чужих стану справ у місті?”
Віталій Левицький позаштатний кореспондент газети „Чорноморські новини”
|
