Главная » 2012»Апрель»26 » Про певний правовий конфуз влади (спроба публіцистично-аналітичної статті)
26.04.2012 | 15:35
Про певний правовий конфуз влади (спроба публіцистично-аналітичної статті)
Вперше взявся за написання публіцистичної статті, оскільки вважаю або потрібно говорити вже зараз, або замовкнути назавжди, як перед вівтарем. При чому, якщо після вівтаря ти вже сам контролюєш певні процеси, то незабаром ми стикнемося з проблемою тотального контролю з боку іншої сили – владної. Нам не звикатися відчувати себе підвладними комашками, яких будь-який вискочка при владі може у вигідну для себе хвилину розчавити з цинічною посмішкою, підло, але красиво для оточуючих.
Як не крути, але без належної правової політики у загальнодержавних масштабах та людиноцентристської ідеології під час підготовки законопроектів, ми так і будемо жебрати у державовсеохоплюючему лайні, де державу уже сьогодні можна ототожнювати з однією політичною силою. Свого часу, враховуючи службові обов’язки, я про подібні прояви минулої влади також писав статті, хоча вони були науковими. Завдання науковця виконувати замовлення тих, хто є замовником його праці. А тут я знаходжусь у протилежному до будь-якої влади у нашій державі становищі, оскільки на відміну від всіх можновладців я розумію, що замовником моєї праці може бути тільки народ, а, отже, йому я і повинен давати результати. Наша влада пам’ятає про народ тільки як про електорат, запасаючи соцвиплати і «гречку» саме під вибори. Слід зазначити, що до публіцистичних коментарів я вдавався лише на нашому та деяких інших сайтах, але де були мої опоненти в той час нікому не відомо. Чомусь мовчали, а сьогодні можуть називати мене засланцем, чужаком і ще великою кількістю матюків.
Лише цинізм сьогоднішньої влади призвів до такої реакції з мого боку. Хоча я не одноразово вказував на те, що колишній Президент перетаскав всю свою братію у коридори влади не за професійними якостями, а за кумівські зв’язки, я вказував, що колишня Прем’єрка фактично хоче знищити мій «улюблений» Кодекс адміністративного судочинства (далі – КАС) і дуже боявся її президенства. Багато писав і про правові конфузи минулої влади. Оскільки я більш всього опікувався суддівськими справами, а суддів у нас вперше призначав Президент, то питань до нього завжди було достатньо. Один із найголовніших конфузів відбувся тоді, коли йому не сподобалася діяльність Київського окружного адміністративного суду і він його своїм указом ліквідував, зробивши два суди в місті Києві, але схаменулися лише тоді, коли виявилося, що Президент таким чином прийняв рішення, яке з самого початку суперечило КАС.
Конституційна реформа проведена в 2005 – це взагалі жах. Був створений такий режим державної влади, коли ніхто не за що не відповідав, бо не знав, кому потрібно відповідати і перед ким звітуватися. Наприклад, Уряд формувався Парламентом, а голови місцевих державних адміністрацій призначалися Президентом, але при цьому були підпорядковані і Уряду. Звичайно, про яку дисципліну може при цьому йтися. Тому і побувало прем’єрами за Ющенко декілька людей, в тому числі нинішній Президент.
Приведу лише один зрозумілий для всіх приклад, що не повинно бути в законодавстві України, якщо влада дійсно хоче захищати права громадян. Текст взятий з наукової записки підготовленої мною ще у 2007 році, тоді і спрямована вона була до Вищого адміністративного суду (вона актуальна і сьогодні, оскільки нічого зроблено не було, навпаки, ще більше погіршилася ситуація). «Вважаємо за потрібне звернути увагу на необґрунтовану, з точки зору поставленого перед адміністративним судочинством завданням (ст. 2 КАС), поширення практики юрисдикційно-каральної діяльності адміністративних судів щодо невладних суб’єктів публічно-правових відносин (тобто нас з вами).
Встановлення в Господарському кодексі України адміністративно-господарської відповідальності не позбавляє санкцій, які застосовуються згідно даного законодавчого акта, адміністративно-правової природи. Отже, вважаємо, що до накладань адміністративних стягнень на фізичних осіб можна прирівнювати дії щодо застосування фінансових та економічних санкцій, передбачених переважно адміністративним законодавством, для реагування з боку органів державної влади на вчинення суб’єктами господарської діяльності правопорушень. Необхідно мінімізувати випадки застосування адміністративними судами будь-яких санкцій, а також примусових щодо невладних суб’єктів дій, які передбачені адміністративним, фінансовим та ін. законодавством України і можуть застосовуватися без звернення до суду, залишивши при цьому, можливість оскарження такої діяльності згідно правил адміністративного судочинства (виділено мною).
Як окрему пропозицію, спрямовану на посилення правозахисного впливу адміністративного суду під час здійснення адміністративного судочинства, розглядаємо необхідність внесення змін до ст. 166 КАС, а саме передбачити, що адміністративний суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, не може, а зобов’язаний постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону».
Відверто кажучи, така боротьба за потрібне нам – звичайним людям правозахисне, а не каральне правосуддя, продовжувалася мною починаючи з моменту прийняття КАС (6.07.2005 р). Наприкінці 2005 року я написав свою першу наукову записку (сьогодні їх вже 3 – загальним обсягом біля 60 аркушів). Зокрема, в першій науковій записці фіксувалося, що: «Хоча концептуально КАС пов’язаний з регулюванням виключно правозахисної щодо невладних суб’єктів публічно-правових відносин (нас з вами), діяльності спеціальних судів загальної юрисдикції норми КАС все ж містять норми, які дозволяють адміністративними судам розглядати справи, позивачами в яких є суб’єкти владних повноважень. При цьому позовні вимоги адресуються невладним суб’єктам (нас з вами).
Зокрема, ст. 50 КАС встановлює, що громадяни України, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 4) в інших випадках, встановлених законом (там ще по іноземцям пройшлися).
На нашу думку, використання в даному випадку формули «в інших випадках встановлених законом» є неприйнятною не тільки з точки зору невідповідності завданням, поставленим перед адміністративним судочинством та невизначеності законодавства, яке встановлює такі випадки, але й передбачає небезпеку подальшого розширення кола таких справ. При цьому наголошуємо на необхідності вичерпного встановлення подібних випадків.»
Що ми маємо сьогодні. У наслідок фактичної і юридичної узурпації влади мені про це писати навіть не дуже цікаво. Про помилки старої влади у вигляді придворних кумів також все зрозуміло. Крім того, я думаю всім зрозуміло, що ПР сьогодні контролює всі гілки влади, які вже зараз мабуть існують тільки на папері, який, як це не дивно, називається Конституцією. Папером її зробив Конституційний Суд (з луганськими та донецькими суддями, у яких мабуть конституційне право навіть не викладали, а якщо і викладали, то іспити вони здали не у вузі, а безпосередньо Президенту), який вирішив, що йому дозволено відміняти свої рішення разом із конституційними змінами, внесеними Верховною Радою України. Тепер в принципі в парламент можна не ходити, достатньо звернутися до КС. Правляча партія прийняла до керівництва такий вигідний спосіб, начебто і самі чистенькі, а КС так вирішує, так і всі свої питання тепер «законно» через КС проводять.
Останній приклад можна привести, це рішення КС у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України (з ПР звичайно) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Не зрозуміла (з наукової точки зору) позиція про те що закон не поширюється на відносини, які виникли до вступу його в силу виключно до пункту про декларування витрат, а доходи декларуйте. Ну і плюс відверто прохорошковська відміна заборони бути членом наглядової ради тощо.
Тепер пройдемося бігло по реформам. Пам’ятаєте, я вказував як Ющенко своїм указом «переплюнув» акт вищої юридичної сили. Приблизно теж саме зробив Віктор Федорович. Почалося звичайно все з Харківських угод. Загравання з Росією за дешевий газ, в першу чергу, для заводів донецьких олігархів (до речі зараз ми бачимо, що загравати з ведмедем рівносильне засуванню голови у його барлогу), призвели до прямого порушення Конституції України в частині того, що лише Верховна Рада може приймати рішення про оренду військовими базами території України.
Далі взялися за адміністративну реформу. Не можу називати реформою, те що намагаються за неї видавати. Замість прийняття важливих законодавчих актів, які сьогодні вкрай важливі для налагодження взаємостосунків влади і людини і для запобігання зловживання владою в першу чергу взялися за перебудову органів виконавчої влади. Саме під час такої перебудови (відбувається вже півтора роки) вдається дуже гарно тринькати наші гроші. Для приклада, скажу, що лише на реформування однієї інспекції (назва зараз неважлива) пішло більше півтора роки, при цьому були порушені всі управлінські зв’язки і налагоджений механізм технічного забезпечення її діяльності. А президент своїми указами затверджував положення про міфічні інспекції, наприклад фінансову інспекцію. Лише нагадаю, с такою назвою вона замінила контрольно-ревізійну службу. При цьому, Закон «Про контрольно-ревізійну службу» ніхто не відміняв і навіть не змінював.
Як ще один приклад такого «професіонального» юридичного забезпечення реформ (до речі так звана адмінреформа – це не вигадка ПР, її концепція існувала ще наприкінці 90-х і повинен вам сказати, що я працюю з тими людьми, які доклали багато зусиль до її підготовки, але їх ця влада навіть не спам’ятала, коли тибріла та спотворювала думки). Дійшло навіть до смішного: здійснюючи перенайменування центральних органів виконавчої влади (немов це саме головне у реформі), окремі органи назвали службами (чому служби – тому, що послуги надають населенню), при цьому у розумних людей деякі служби викликають іронічну посмішку та крутіння пальцем біля скроні. Кому і які послуги надає Державна пенітенціарна служба?...Відповідь одна, тому що професіонали.
Найбільш болючою стала звичайна так звана судова реформа, після якої в принципі до суду ходити сенсу немає, особливо скаржитися на владу. Наприклад, приблизно 97% справ проти податкової програється якщо не в суді першої, так в суді апеляційної інстанції. Так і цього мало, останнього тижня потрапив мені лист від голови Вищого адміністративного суду, там нашими руками хотіли взагалі позбавити суб’єктів господарської діяльності можливості оскаржувати акти перевірок податкової служби і передати всі податкові спори до юрисдикції господарського суду. Як спам’ятаю, як п’ять років адмінсуди відстоювали із слиною на губах юрисдикцію по цих спорах, аж мурахи по спині як політичний момент, відповідно призначений під вибори новий голова ВАСУ та необхідність будь-якими способами наповнити бюджет для популістських соцвиплат перед виборами можуть перекроїти судову гілку влади.
Із останніх своїх документів, спрямованих до Мінюсту і ВАСУ лише одну важливу частину, пов’язану з «судовою реформою» приведу. «Внесення змін до КАС щодо положень про недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії суперечить, на нашу думку, не тільки окремим положенням Конституції України, але й безпосередньо завданню адміністративного судочинства, яке кореспондується з відповідними конституційними положеннями. Дане зауваження стосується і змін до КАСУ щодо неможливості апеляційного і касаційного оскарження рішень по справах про оскарження рішень, дій та бездіяльності вказаних суб’єктів владних повноважень.
Судовий захист прав і свобод громадян передбачає застосуванням судом усіх можливих засобів задля відновлення порушених прав і ліквідацію шкідливих для заінтересованого суб’єкта наслідків. Інститут попереднього захисту в адміністративному судочинстві є спеціальним інструментом, який: а) попереджує погіршення становища позивача, тобто попереджує підвищення небезпечності порушення прав, свобод та законних інтересів; б) забезпечує можливість ефективного повноцінного і остаточного захисту указаних елементів правового статусу; в) попереджує настання такої ситуації, яка б унеможливлювала такий захист.
Ключовим критерієм для забезпечення позову є необхідність гарантування повноцінної реалізації громадянином права на судовий захист. Тому суб’єктний критерій, обраний у якості визначального у вказаному законодавчому положенні не лише доктринально суперечить природі указаного конституційного права, але й виводить органи, які можуть безпосередньо впливати на реалізацію громадянами свого правового статусу, з-під юрисдикційно-захисного впливу з боку адміністративних судів, чим фактично обмежується право на судовий захист. З огляду на дану обставину, вважаємо неприйнятними положення про суб’єктну виключність вказаних у змінах до КАСУ (ст. 117) суб’єктів владних повноважень.
Таким чином, обмеження можливості попередити настання шкідливих наслідків щодо позивачів у справах, пов’язаних з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, на нашу думку, на нашу думку, зумовлює: 1) порушення принципу верховенства права; 2) обмеження права на судовий захист та 3) порушення ст. 64 Конституції України, якою заборонено будь-яке неконституційне обмеження прав та свобод громадян».
До речі попередні зміни також були підкріплені рішенням КС, на всяк випадок, загодя. Хоча я і туди написав відповідний висновок, до речі на прохання самого конституційного судді.
Із інших прикладів приведу рішення КС по соцвиплатам та пенсіям, яким фактично розв’язано руки уряду щодо недотримання Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто знову парламент чистенький, подання подавав звісно Пенсійний фонд, а КС «всьо порєшал». Ось і частина мого висновку (спрямованого до КС): «Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. При цьому слід зазначити, що первинними законодавчими актами, які регулюють суспільні відносини у сфері пенсійного забезпечення є не Бюджетний кодекс України та закон про Державний бюджет України, а профільні законодавчі акти, якими встановлюються основи соціального та пенсійного забезпечення різних верств населення. Отже, для здійснення адміністративного судочинства первинними актами, на відповідність яким повинні перевірятися акти Кабінету Міністрів України про соціальне та пенсійне забезпечення, є не вказані вище закони, а, наприклад, Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. з відповідними змінами та інші спеціалізовані законодавчі акти».
Продовжувати можна ще. Чи потрібно? І задайте собі питання - чи потрібно це Вам, коли влада, створила собі оболонку, відгородилася від наших проблем, вирішує свої, а для нас показові виступи організовує і дуже погано це юридично приховує. Чи не потрібно вже зупинитися лаяти те, що було весь час, прикриваючи цим сьогоднішній владний цинізм. Вирішення питання покращення життя повинно починатися з нас самих. І не вірте, коли вам кажуть, що у нас в країні все так гарно, а ось в Котовську все погано. Позволити собі не вирішувати проблеми у конкретному місті можна лише з мовчазного дозволу згори. На завершення спам’ятав славнозвісний спіч Іванова, де він «материть» на чому світ стоїть начальника Котовського РОВД і декілька разів говорить: «Мені Матвійчук дзвонить, дзвонить…» А з чого це, якщо у Котовську самі все вирішують…
Но ещё,мэр не материл начальника милиции,а последний вёл себя очень сдержанно и культурно.Начальник РОВД правильно сказал,что он не дает оценку действиям своих подчиненных.А насчёт ваших материалов,я понимаю,что пора учить юриспруденцию,хотя это не моя специальность.
Неплохо... Я бы даже сказал хорошо... написано. Остро, с большим набором специфических терминов, номеров статей, пунктов и аббревиатур (видать для облегчения понимания). Но... В целом статья получилась какая-то безысходная. И то не так и это не этак. И те плохие, а эти так просто ужасные... Все в черно серых тонах. И никакого шанса на выход из ситуации, если не считать этого вот "Вирішення питання покращення життя повинно починатися з нас самих...". Это конечно правильно, на как? Конкретнее? Ты предлагаешь нам взять вилы и идти на горисполком? Ведь свои конституционные права (выборы) мы используем, но это ни к чему хорошему не приводит!
Не совсем туда ты крен взял. Не про плохость тех или иных речь (это их проблемы, люди в конце концов должны оценить, я лишь им помогаю это сделать). А про профессионализм юридического оформления деятельности и тех и других. Я не оцениваю плохие они или хорошие. Я вообще не оцениваю просто так. Есть факты, я их привел. Есть способы устранения ошибок для нашей с вами пользы, я их тоже привел. Главная проблема в том, что это им не нужно. Плюс есть много того, чего нельзя делать, и то, что можно сделать для нашей пользы (в юридическом плане). Я потом еще одну статейку забабахаю, что еще конкретно для нашей пользы нужно сделать, только проблема в том, что эти деятели ничего делать не будут. Тона не я выбираю, я их только подмечаю. Да, должен сказать правовое обеспечение деятельности госаппарата не для нас сегодня нулевое, даже со знаком минус, так что я должен приукрасить, зачем, чтобы все продолжали жить в розовом цвете, хотелось, чтобы люди задумались. Что нужно делать обычным людям? Ну к вилам я не призываю. Призываю разумно распорядится своими конституционными правами. Не идти на поводу у стадного разума (все голосуют за ПР и я пойду). Предлагаю трезво взглянуть на ситуацию, оценить правовые издевательства, цинизм и сделать соответствующий выбор. Знаю, что ты скажешь не за кого, ну это как сказать. Такие профессионалы как сейчас - это как раз соответствует термину "не за кого". А ты выбери и проверь, эти уже проверенные, не может человек, имеющий пентхауз в Лондоне думать о твоих проблемах и уровне твоей жизни. Заметь, я не вспомнил про налоговую реформу, после которой мы вышли на первое место в мире по количеству налогов и пенсионную реформу, благодаря которой первую пенсию будут класть уже в гроб... (средняя продолжительность жизни мужчин 62 года, а пенсия с 62,5 лет). Власть, которая не думает о народе, который ей подарил жизнь должна быть уничтожена таким же способом (отказе в ее выборе). Есть у нас исторические примеры достойные даже учитывая варварские времена. С князем заключался договор (ряд назывался). НЕ выполнил князь договор - пшел отсюда.
Призываю разумно распорядится своими конституционными правами. Да кто-бы спорил? Неужели кто-то хочет действовать не разумно? Но как? Мы ведь здраво-, и трезвомыслящие люди. Учитывая повышенный проходной барьер на этих парламентарных выборах кого можно ждать в числе победивших? Думаю, что не так то и много вариантов: ПР БЮТ КПУ Под большим вопросом, но вполне возможно: "Фронт перемен" "Удар" Под очень-очень большим вопросом: "Свобода". Не секрет, что президентом имеет шанс стать только политик, чье имя постоянно на слуху, и скорее всего член как минимум успешной парламентской партии. А значит кто-то из: Янукович ???Турчинов??? Симоненко Яценюк Кличко Тягныбок. Остальные кандидатуры, типа Королевская, Литвин, Тигипко и т.д. явно не проходные. Симоненко и Тягнибока можно отмести, ну не пройдут они, слишком специфичны их политические взгляды. Кто еще? Турчинов? Кличко? Не того масштаба фигуры. Остаются Яценюк и Янукович. Оба далеко не подарок. Оба были и есть во власти. Ждать от обоих чего-то нового – неразумно. Вот и получается, что выбирать придется из двух зол. А ты говоришь: Призываю разумно распорядится своими конституционными правами. О каком разуме тут можно говорить? А предполагать, что за оставшиеся три года появится какая-то новая яркая политическая сила… За 20 лет так ничего путного не появилось. Будем ждать и надеяться?
Ты пойми не в Януковиче дело, а в людях которые за ним стоят и которые сейчас делают политпогоду. Ну если нет там профессионалов, а только те, которые умеют по понятиям решать вопросы, то кому они нужны. Ну представь себе в твой сервисный центр приходит начальник и говорит вот тебе новые напарники и, например, меня подсовывает, а я отвертку от плоскогубцев отличить не могу, хотя знаю, что и тем и другим можно раскрутить винтик, но чем эффективнее... а хрен его знает. Ты бы терпел таких напарников. А мне приходилось и приходится иметь с такими дело. На осенних выборах мы не Януковича или еще кого (кстати Тигипко, творец наших последних реформ, пойдет по списку ПР) выбираем, а команду. Мне не совсем понятен твой логический ряд. Ты оцениваешь по тому, кто МОЖЕТ стать Президентом, учитывая только популярность или известность (хотя на носу парламентские выборы). Кстати сравнивать Яценюка и Януковича не совсем корректно. У Яценюка даже близко не было тех полномочий, которые имел Янукович. Голова Верховной Рады - это всего навсего глашатай, администратор в Парламенте. Реальных внешних властных полномочий, как Президент и Премьер он не имеет. Сейчас говорить рано, нужно увидеть эти "чудотворные" предвыборные списки. И еще один вопрос, нас же ждет еще и мажоритарка. Тут двоякое дело. С одной стороны мажоритащики могут быстро потом продастся, с другой избиратели могут взглянуть конкретному человеку в глаза и до выборов и после. До особенно нужно смотреть. Кто, что, как себя проявил по отношению к делу и людям. Пока это все, что могу сказать по поднятому тобой вопросу. Но я все время об этом думаю, будут мысли, поделюсь.
Ты пойми не в Януковиче дело Может и не все дело в нем, но большая часть - точно. Он подбирает команду. Он спрашивает за результат. С него и спрос. Традиция брать не профессионалов, а проверенных людей, к сожалению, пришла не сейчас и не с ним. Вспомни Луценко, Турчинова, Винского, Еханурова-вояку... а у нас, в Котовске, того-же Паламарчука... Правильно, это началось в 2005 году с приходам Ющенко и его полевых командиров к власти. Кстати, ты меня постоянно упрекаешь в симпатии к ПР и Януковичу, но это мягко говоря не так. Я голосовал не ЗА Януковича, а ПРОТИВ Тимошенко сейчас, и ПРОТИВ Ющенко в 2004г. Лично мне абсолютно по-барабану судьба Виктора Федоровича и всей его команды после 2015 г., если к тому времени найдется достойный кандидат (достойный, но только по моим, личным меркам).
Ну тут не все так просто, к сожалению, возможно к 2015 году всех достойных или хотя бы претендентов на "достойных" уже уберут, и что тогда... А теперь есть и еще один совет по мажоритарщикам, мы пока не знаем, кто у нас будет таким. Но уверен на 99 % залетный парень будет (тот (это собирательно, их будет - не один), который денег насобирает, на компанию). вот тут котовчанам и нужно будет подумать. И второе, ты голосовал "против" и мне не в чем тебя упрекнуть, у нас в стране, редко кто голосовал "за" за всю ее короткую историю. Помню в 90-х я тоже голосовал не за Кучму, а против Симоненко. Но тут есть один нюанс, можно же и сейчас проголосовать "против". Кстати ты заметил, я "за" кого-то не агитировал никогда и это не потому, что мне все равно. А потому как нужно голосовать против пока не появится тот, за кого можно сказать: "Я за". Кто хочет власти без ответственности, тот ее и не достоин.
О, кстати, вспомнил одну интересную вещь. Я знаю некоторых (до 10 человек) членов сегодняшнего осередка ПР в Котовске (тех которые в горсовете сидят). Так вот они бывшие идейные коммунисты (или сочувствующие) и шли в недалеком прошлом именно за них голосовать. Смешно, но некоторые были ярыми противниками Кучмы (который и хотел привести еще в 2004 к власти нынешнего Президента). Вот оно че... То ли коммунистическая идеология заранее признавала нормальным свободное предательство идеологических интересов, то ли не было никаких интересов, кроме своих, узкожлобнических.
...возможно к 2015 году всех достойных или хотя бы претендентов на "достойных" уже уберут Ну, зачем такой пессимизм? На данный момент кроме одной косатой дамы никого не "убрали", а уж кто-кто, а она должна была этим кончить. Если ты, как юрист скажешь, что ее "закрыли" не по делу, то извини, не поверю. Луценко я не считаю. Не так-то много у меня свободного времени, что бы тратить его на этого паяца-алкаша. ...мы пока не знаем, кто у нас будет таким. Почему не знаем? Знаем, и очень хорошо. Климов Леонид. Возможно будут и другие кандидатуры. Рассмотрим всех.
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
