Шановні котовчани - жителі міста і району! 15 лютого в Україні відзначається День вшанування
учасників бойових дій на територіях інших держав та 24-а річниця виведення
радянських військ з Афганістану.
Ми відзначаємо чергову річницю цієї знакової
історичної події, вшановуючи мужність і героїзм воїнів-афганців і їхніх
побратимів, які виконували свою непросту інтернаціональну місію в більш як
двадцяти країнах світу.
Ваш звитяжний шлях – яскраве втілення вічних ідеалів
мужності, благородства, високої внутрішньої краси воїна.
Ми схиляємо голову в скорботі за тими, хто не
повернувся з «гарячих точок» планети. Вічна пам’ять про них завжди буде жити в
наших серцях.
Звертаючись до ветеранів Афганської війни та учасників
інших локальних військових конфліктів, від імені Міжнародної Асоціації «КОЗАЦТВО» хочу побажати насамперед міцного здоров’я, сили духу,
родинного щастя і благополуччя.
З повагою
Від імені Міжнародної Асоціації
«КОЗАЦТВО»
полковник УК С.А. ЯРОВИЙ
  
Довідка: Цю дату було обрано не
випадково – 24 роки тому останній радянський солдат покинув землю Афганістану.
160 тисяч українців були на цій війні, 12 тисяч з них отримали поранення,
контузії, були скалічені, а 3 360 – не повернулися до своїх домівок. Біля їхніх могил лунають промови, звучать
клятви, молитви. Майже в кожному українському місті і селі встановлено їм
пам’ятники, пам’ятні знаки, у храмах служать по них панахиди. Афганістан і
сьогодні залишилася країною, на території якої як на шаховій дошці інші країни
міряються між собою силою, залучаючи до бойових дій ті чи інші сторони
місцевого населення. Спочатку Російська імперія змагалася з Великобританією,
пізніше Радянський Союз із Сполученими Штатами Америки. У квітні 1979 року,
через рік після "квітневої революції ”, одночасно в усіх провінціях Афганістану
почалося повстання проти комуністичного режиму. Падіння Кабулу і прихід до
влади ісламських фундаменталістів могли привести до безладдя серед
мусульманського населення радянських центрально-азіатських республік.
Радянський уряд стурбувався такою перспективою, а ще він не хотів послаблювати
свого впливу в Афганістані. Радянське вторгнення було проведено за зразком
вторгнення в Чехословаччину в 1968 році. Першими висадилися 24 грудня 1979 року
на аеродромі Баграм, поблизу Кабула, частини 105-ої гвардійської
повітряно-десантної дивізії. Одночасно в Афганістан вступили через Кушку і
через інші прикордонні пункти 357-а і 66-а моторизовані стрілецькі дивізії. У
лютому 1980 року контингент радянських військ в Афганістані досяг 58.000
чоловік, а в середині 1980 року в Афганістан були введені додатково 16-а і 54-а
мотострілецькі дивізії. Афганська армія чинила інтервентам завзятий опір. Їм
допомогали гори, складний рельєф місцевості, які займають велику частину
Афганістану. Отже, будь-яка наземна операція проходила з неймовірними
труднощами. Афганська війна тривала з 25 грудня 1978 до 15 лютого 1989 року,
тобто майже 10 років. У якості радянських військовослужбовців загинуло 2572
українців (17,09% усіх втрат). Із 620 тисяч радянських військовослужбовців, які
пройшли через Афганістан, 150 тисяч (24,19% загальної кількості) становили
громадяни України, причому за післявоєнний час (1989-2003 роки) від хвороб та
від наслідків бойових поранень померло в два рази більше українських ветеранів
Афганістану, аніж у роки афганської війни. Усі вони виконували військовий
обов’язок, ставши засобом реалізації чужої політичної авантюри, яку розв’язали
керівники колишнього СРСР. Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри:
кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у
бойових діях в Афганістані, – наш співвітчизник, і кожний четвертий із тих, хто
не повернувся з Афганістану, – також наш співвітчизник   
На сьогодні в Україні проживають близько 150
тисяч учасників війни в Афганістані, з яких понад 8 тисяч зазнали поранень і
3560 – інваліди тієї війни.
|
