Врадиевка сегодня у всех на устах. Все говорят, что милицейский беспредел – явление повсеместное. Я практикую в Кривом Роге Днепропетровской области и знаю несколько похожих случаев. Почему же восстала именно Врадиевка?
Я решил побольше узнать об этом населенном пункте.
Интернет знает все и обо всех. Оказывается, существует одноименный сайт, который предлагает своим посетителям короткую вступительную заметку о Врадиевке.
Первое же предложение этой заметки заставляет задуматься и грустно улыбнуться:
"Врадіївка – найбільше за чисельністю селище в Миколаївській області, яке в 2004 році зайняло ІІ місце в Україні, як населений пункт найкращого благоустрою та зразкового громадського порядку".
Сегодня в 2013 году Врадивка, наверняка, заняла бы не второе, а первое место в антирейтинге: населенный пункт наибольшего общественного беспорядка.
Заметка об истории Врадиевки, которая ведёт отсчёт со второй половины 18 века, также содержала интересную информацию: "Сюда, в степи, от помещичьего гнета убегали крестьяне из многих русских и украинских губерний. … Население Великой Врадиевки быстро росло за счет беглых крестьян с Правобережной и Левобережной Украины, из центральных губерний России, а также переселенцев из Молдавии".
Похоже, кровь далеких предков, не желавших терпеть гнет, все еще сохранилась в жилах сегодняшних жителей Врадиевки.
Заметка об истории Врадиевки дословно совпадает со статьей о Врадиевке в Википедии. Совпадает, но не полностью. Автор первой заметки убрали абзац о Врадиевской хлеборобской республике. Вот этот абзац из Википедии:
"На початку червня 1919 року була проголошена Врадіївська Хліборобська республіка, одна з селянських республік на півдні України. Повстання було організоване сином кривоозерського поміщика Люстгартена. Його підтримали селяни, невдоволені політикою "воєнного комунізму".
Повстанці заволоділи містечками Криве Озеро та Врадіївка, де проголосили про створення "Хліборобської республіки". Її територія простягалася вздовж залізниці та долини річки Кодима від Любашівки на схід до Голти та Богополя (тепер – частини міста Первомайськ). Головнокомандуючим військових загонів "республіки" став колишній штабс-капітан К. Колос, а комендантом Врадіївки – Люстгартен. Керівництво Врадіївської Хліборобської республіки оголосило про співробітництво з Директорією УНР та спільну боротьбу проти більшовиків і денікінців.
Хліборобська республіка проіснувала 2 місяці, до липня 1919 року, коли її територія була захоплена більшовицькими військами".
Как видим, восстание 2013 года имеет под собой и историческое обоснование. Почему именно во Врадиевке?
Википедия отсылает к статье Юрия Котляра "Врадіївська Хліборобська республіка", которая также размещена в сети интернет на украинском историческом портале.
Из статьи узнаем, что войска Республики потерпели в 1919 году поражение от большевиков благодаря измене некоего С.Мокряка.
Однако повстанческое движение в этих местах на том не закончилось. Пришел 1921 год:
"Під час наради були розглянуті списки міліціонерів, що відзначалися особливою жорстокістю серед місцевого населення. Так було знайдене прізвище начальника міліції 7-го округу С.Мокряка. Смертельний вирок зрадникові виконали повстанці Бондарука через декілька днів.
Тіла С.Мокряка і міліціонерів знайшли в невеликому яру неподалік від залізниці в десяти верстах на захід від Великої Врадіївки".
Случайная историческая параллель? Не знаю… Но на этот раз врадиевскиие милиционеры явно легко отделались.
Продолжаем знакомство с историей Врадиевки по Википедии: "Під час Голодомору 1932–1933 років селище було внесене на так звану "чорну дошку".
Вот как Википедия поясняет термин "Черная доска": Чо́рні до́шки – система психологічного, військового та адміністративного терору радянської влади в Україні та районах СРСР, населених переважно українцями. Застосовувався 1920-1930-тих років на громадян, що чинили опір явно протиправним діям.
Чорні дошки – це також статус села чи району на території Української РСР, який передбачав блокаду та посилений терор голодом цивільного населення під час геноцидуукраїнського народу 1932–1933 роки. Присвоювався комуністичним режимом населеним пунктам та районам, які чинили опір примусовій колективізації, масовим актам беззаконня влади, зокрема повного вилучення харчових продуктів у мешканців села чи цілого району, що призводило до голодної смерті громадян.
Статус "Чорної дошки" присвоювався на рівні обласних центрів ЦК КПУ за поданням районних та сільських органів комуністичного управління. Його "надання" чи "зняття" слугувало інструментом упокорення цивільного населення, створення умов для масового та глибокого голодування всіх мешканців регіону.
Вот такая она, Врадиевка.
Верно говорили древние римляне, что история – учительница жизни. Менты из Врадиевки плохо знали историю своего села.
Сергей Якименко, адвокат, специально для УП
Источник: pravda.com.ua
|
