НОМЕР 110 (4092) - 09.10.2010
Людина та її справа - У «Мустангу» усе лише починається
Одного разу Олег Михайлович Сухина за купівлею техніки для свого фермерського господарства поїхав до Миколаївської області. Там, на одному із підприємств випадково побачив схудлих, недоглянутих коней, які викликали жалість, але з доброго родоводу, яких збанкрутіле підприємство не знало куди подіти. Побачивши, що чоловік зацікавився кіньми, запропонували купити.
Вдало завершивши угоду із технікою, на гроші, що залишилися, купив коня і привіз до Котовська. Привезти, привіз, але кінь же, не пес. Довелося у терміновому порядку переобладнати вагончик під стайню. Почав відгодовувати та відпоювати тварину. Можна сказати, що саме тоді і почала здійснюватися його дитяча мрія – мати свою власну конячку. Знаючи про захоплення чоловіка кіньми, дружина із розумінням поставилася до його ідеї. Потихеньку своє господарство почав «перепрофільовувати»: будувати стаціонарну стайню, вольєри, іподром. Перечитав безліч літератури щодо утримання коней, спілкувався із фахівцями. Поступово до першого коня додалося ще п'ять – усі спортивної спрямованості. Кінний спорт для Котовська – справа нова і для багатьох незрозуміла, тому і з труднощами довелося зіткнутися, і зі здивованими запитаннями, типу: «воно тобі треба?» Але він, удосконаливши усі необхідні умови утримування коней і тренувань, організував на базі фермерського господарства кінноспортивний комплекс. Назву йому дали «Мустанг».
Сьогодні тут утримуються шість високопородних жеребців української верхової породи та російський рисак. Вони утримуються у відмінних умовах (кожний кінь має індивідуальну програму тренування, харчування, лікування) і обходиться господареві у понад тисячу гривень на місяць. Без якого б то не було від них доходу. Важко це зрозуміти людині, далекій від захоплення кіньми, але якщо твоя любов до цих прекрасних та розумних тварин велика, то її вже не зупинити і не змінити. Усі стіни роздягалень для спортсменів та учнів обвішані фотозображеннями цих гарних тварин. Усе навколо нагадує – захоплення цього чоловіка серйозне і безкорисливе. Про кожного свого коня він може розповідати годинами. Знає звички і настрій кожного. Один з них любить стрибати, другий танцювати спортивні танці… Котовці мали можливість переконатися у цьому на Дні міста. Пишається Сухина, що саме у його стайні стоїть кінь з кличкою Командир, дідусь якого відомий на усю Німеччину і коштує мільйон євро. Дивно, але кожний кінь – і Мізгір, і Імпресаріо, і Бішеп, і інші – впізнає свого господаря по голосу.
Олег Михайлович знайшов і однодумців, які із задоволенням доглядають за кіньми та тренують їх. Люблять приходити сюди і діти із прилеглого мікрорайону міста. Їм дозволяють покататися на конях. Є й найменший наїзник, якому усього п'ять років. Але він вже впевнено тримається у сідлі. Подумує Олег Михайлович про відкриття на базі комплексу школи верхової їзди. І охочих було б, можна точно сказати, задосить, але поки що зупинка за тренерами. У найближчому майбутньому на базі кінноспортивного комплексу планують обладнати та відкрити зоокуточок. Кури, свині, кози вже є. Незабаром з'являться страуси, а там і інші птахи та тварини…
Великою гордістю для Олега Михайловича Сухини став нещодавній результат виступів молодого жеребця з кличкою Бішеп (тренер Володимир Пастика) на відкритому чемпіонаті України з кінного спорту у подоланні перешкод в 1м 30 см, який проходив у Миколаївській області. Чемпіонат завершився перемогою Володимира, який обійшов одного із кращих майстрів верхової їзди України Ігоря Желобенка. При тому, що Желобенко тренується на одному із кращих кінноспортивних комплексів України, а котовський наїзник лише початківець. Тим більше приємно, що в день змагань серед учасників із великих міст оплески та перша нагорода дісталися коневі та наїзникові із Котовська.
Анна СТЕПАНОВА, власкор «Одеських вістей», м. Котовськ
|
