Козацтво – яскрава сторінка в історії України. Воно
залишило глибокий слід в суспільній психології українців, ставши важливим
елементом самоідентифікації української нації. Тому закономірно, що й в
сучасному українському державотворенні козацтво відіграє загальнонаціональну
об’єднавчу роль. Нинішні суспільно-політичні умови України вимагають нового
осмислення ролі козацтва, визначення його місця в суспільній структурі на
основі оптимізації козацького руху. Вирішення поставлених задач неможливе без
широких досліджень козацтва як багатогранного суспільного явища.  
14 жовтня щорічно відзначається День українського
козацтва (згідно Указу Президента України від 7 серпня 1999р.). Козацтву
належить особливе місце в історії України та в історичній пам'яті українського
народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України
XVII – XVIII ст.
Свято Покрова Пречистої Богородиці з давніх давен
зміцнювало в душах козаків надію на опіку і заступництво Матері Бога Живого.
День Покрова, 14 жовтня, святкується в усіх козацьких
громадах світу дуже урочисто, з молебнями про живих, з панахидами про тих хто
відійшов в інший світ, з урочистими загальними зборами козаків, з загальними
трапезами. 
Така історична традиція приурочується до дива поразки
турків під Азовом у 1641 році. Гарнізон Азова в той час налічував 6 тис.
Донських і запорозький козаків, а турецько-татарське військо – 227 тис.
чоловік. Штурм Азова розпочався 6 червня 1641 року, але втративши близько 100
тис. чоловік, ворог відступив. У вирішальний час довгої героїчної оборони
козацькому гарнізону з'явилося небесне видіння "діви чудесної в багряній
ризі", яке надихнуло козаків на новий подвиг, і до 1 жовтня 1641 року
здійснилось дійсно диво: місто звільнилося від облоги.
Але корені особливого відзначення Богородиці безумовно
набагато древніші, глибші та духовніші. Божа Матір це Вище Начало, материнська
ніжність, яка сама страждає і розуміє страждання інших, вічна жіночість,
посередник між слабкою людиною і Всесильним Господом.
Її образ визивав у масах військового козацького народу
ті ж відчуття, які живили шанування Пресвятої Діви у середньовічних рицарів, а
саме у рицарів Великого князівства Литовського, які ходили у бій співаючи гімн-молитву
"Бога Родиця, Діва, Благословенна Марія".  
В це осіннє свято згадуються всі загиблі та померлі
козаки, воно служить днем подяки за Божі дари, за ті життєві блага, які козаки
отримали за рік що минає. Тож, шануємо нашу Святу Богодицю - покровительку козацтва!
Будьмо відданими захисниками нашої православної віри, справжніми воїнами Христа!
Автор: полковник українського козацтва С.А. ЯРОВИЙ
| 
