«Корупція – її поняття як соціального зла»
Шановні читачі, як відомо Вам 7 квітня 2011 року, Верховна Рада України ухвалила Закон № 3206 "Про засади запобігання і протидії корупції "
та Закону України № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»
Боротьба з корупцією – життєво необхідна справа, оскільки це явище загрожує національній безпеці та конституційному ладу в Україні.
Прийнятий закон передбачає упровадження дієвих механізмів для запобігання виникненню корупції, усунення причин та умов, які її породжують.
Закон розроблений Національним антикорупційним комітетом за активної підтримки Міністерства юстиції України. При підготовці закону враховані пропозиції, які були висловлені фахівцями, науковцями та практиками.
Доводимо до Вас шановні читачі газети витяги з основних положень Законів України від 7 квітня 2011року № 3206 «Про засади запобігання та протидії корупції» та від 7 квітня 2011 року № 3207 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»
Що ж таке корупція:
Корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей;
Неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.
Корупційне правопорушення – умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;
Відповідно до Закону статті 4 суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону;
4) посадові особи юридичних осіб, фізичні особи - у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.
Відповідно до пункту 5 ст.5 передбачено спеціально уповноважені суб'єкти які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень, це органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.
Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому спеціалізовані прокурори.
В розділі II 6 статті Закону установлюються обмеження щодо використання службового становища.
• 1. Особам, зазначеним у пунктах 1 – 3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:
• 1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
• 2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;
• 3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
• 4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.
В статті 8 «Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв)» визначається заборона в отриманні дарунків (пожертв), а саме:
1. Особам, зазначеним у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб:
1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами;
2) якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи.
2. Особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.
Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які:
1) даруються (здійснюються) близькими особами;
2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
3. Дарунки, одержані особами, зазначеними у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В статті 9 «Обмеження щодо роботи близьких осіб», визначається порядок роботи близьких, рідних осіб, а саме:
1. Особи, зазначені у підпунктах "а", "в" - "ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
Особи, зазначені у підпунктах "а", "в" - "ж" пункту 1 та підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
Положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на:
1) народних засідателів і присяжних;
2) близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані один одному у зв'язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді;
3) осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських населених пунктах;
4) осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту;
5) інших осіб, визначених законом.
2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.
Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.
У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.
Закон (№ 3206) передбачає пряму заборону відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію (стаття 16).
Це положення забезпечить право кожного на доступ до інформації з відкритим доступом, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень та органів місцевого самоврядування.
Приховування такої інформації або часткове її надання будуть розцінюватись як порушення і осіб, винних у цьому, може бути притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.
Установлення заборони фінансування органів державної влади і органів місцевого самоврядування фізичними та юридичними особами
Закон забороняє органам державної влади, органам місцевого самоврядування одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатні майно та послуги (стаття 17).
Закон передбачає можливість установлення вимог до поведінки осіб, які уповноважені на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування (стаття 13).
В розділі III стаття 18 говориться про участь громадськості в заходах щодо запобігання і протидії корупції.
Об'єднання громадян, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення і протидії корупційним правопорушенням мають право:
Повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, зазначеним у статті 5 цього Закону, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості, запитувати та одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не заборонених законом, інформацію про діяльність щодо запобігання і протидії корупції, проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів державної влади, здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству.
В розділі IV статті 21 Закону роз’яснюється про види відповідальності за корупційні правопорушення та наголошується, що:
1. За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової або дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.
Відповідно до Закону України від 7 квітня 2011 року № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» в статті 1723. .«Пропозиція або надання неправомірної вигоди» наголошується:
1. Що пропозиція або надання службовій особі неправомірної вигоди безпосередньо для такої чи для іншої особи у розмірі, що не перевищує 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДГ) (85,0 грн.), у тому числі за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, встановлюється відповідальність у вигляді штрафу від 50 до 150 НМДГ- у грошовому виразі 850-2550 гривень.
2. Пропозиція або надання службовій особі неправомірної вигоди безпосередньо для такої чи для іншої особи у розмірі, що не перевищує 100 НМДГ (1700,0 грн.), у тому числі за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, встановлюється відповідальність у вигляді штрафу від 150 до 500 НМДГ- у грошовому виразі 2550 – 8500 гривень.
Відповідно до статті 1725. «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) вказується:
Дарунок – предмет, річ, яку за особистим бажанням безоплатно дають, преподносять, дарують кому – небудь з метою доставити задоволення, користь.
1. Порушення встановлених законом обмежень щодо прийняття проявів гостинності та дарунків, якщо у зазначених діях відсутній склад злочину (50% МЗП – 470,5 грн., не більш 2 разів на рік), встановлюється відповідальність у вигляді штрафу від 25 до 50 НМДГ з конфіскацією такого дарунка - у грошовому виразі 425 – 850 гривень
2. Порушення встановленої законом заборони щодо одержання дарунків (пожертв) від юридичних або фізичних осіб, якщо у зазначених діях відсутній склад злочину - встановлюється відповідальність у вигляді штрафу від 50 до 100 НМДГ у грошовому виразі 850 - 1700 гривень.
Відповідно до статті 1726. «Порушення вимог фінансового контролю» вказується:
1.Неподання або несвоєчасне подання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, встановлюється відповідальність у вигляді штрафу від 10 до 25 НМДГ з конфіскацією такого дарунка - у грошовому виразі 170 – 425 гривень.
2. Неподання або несвоєчасне подання відомостей про відкриття валютного рахунку, встановлюється відповідальність у вигляді штрафу від 10 до 25 НМДГ з конфіскацією такого дарунка - у грошовому виразі 170 – 425 гривень.
Громадяни! Закони України "Про засади запобігання і протидії корупції " та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» діють, дотримуйтесь їх положень не наряжайте себе на неприємності і в вашому домі буде все спокійно.
Головний спеціаліст з питань взаємодії з правоохоронними органами райдержадміністрації Полібза Л.І.
|
