Світла Пасха завершується не менш світлим і великим святом Святої П'ятдесятниці. Після Христового Різдва і Воскресіння воно належить до найбільших свят православного та греко-католицького церковного року. Зіслання Святого Духа - це наче вінець і печать на справі спасіння людського роду, що здійснив Божий Син. У дні святої П'ятдесятниці сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Благовістя. У дні Зіслання Святого Духа зароджується і починає діяти Христова Церква. Святий Дух її проводить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди. Свято святої Трійці заслуговує на особливу увагу з огляду на свої історію, богослужіння та значення. Апостоли та перші християни і Пасху, і П'ятдесятницю перейняли від Старого Завіту. Залишивши назву, бо і для них це був 50-й день після Пасхи, вони надали П'ятдесятниці цілком іншого змісту і значення. Головний мотив святкування П'ятдесятниці - це подія зіслання святого Духа на апостолів. Тому це свято має й інші назви: День Зіслання Святого Духа, або День Святої Трійці. Старозавітна Церква мала звичай у дні П'ятдесятниці долівку своїх домів і божниць вкривати свіжою травою, гілками дерев і квітами - на знак, що в той час, коли був наданий Божий Закон, уся природа стояла в зелені. Треба сказати, що й апостоли, зберігаючи цей звичай, прикрашали свої горниці зеленню та квітами. Цей звичай перейшов і до новозавітної Церкви. Звідси ще одна назва П'ятдесятниці: Зелені свята. Квіти й зелень дерев є ознакою життя, тож вони стали символом життєдайного Святого Духа. Як природа навесні оновлюється зеленню і квітами, так і свята Церква та її вірні оновлюються силою Святого Духа. У понеділок після святої Трійці наша Церква святкує свято Святого Духа, адже Східна Церква з давніх-давен мала звичай наступного дня після великого свята віддавати честь тим, хто відігравав головну роль. День Святої П'ятдесятниці відзначає саму подію зіслання Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений на віддання особливої пошани Святому духові як третій Божій Особі. Святий Дух надав апостолам дар мови, дар розуміння святого Писання і дар мужності у проповідуванні та визнаванні святої віри. "У день П'ятдесятниці, - каже Другий Ватиканський Собор, - зійшов Святий Дух на учнів, щоб перебувати з ними повіки. Тоді Церква проголосила себе привселюдно серед народу, проповідь і поширення Євангелія взяли початок між народами, і Церква Нового Завіту стала прообразом об'єднання всіх народів у вселенськості віри, яка промовляє всіма мовами..." В Україні напередодні зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, обов'язково прикрашали подвір'я та господарські будівлі клечанням - зеленими гілками клену, верби, липи, акації, ясеня, горіха, дуба тощо. Забороненим деревом подекуди вважалася осика, на якій, за повір'ям, повісився Іуда Іскаріот. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м'ятою, пижмою, ласкавцями, татарським зіллям. Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Їх влаштовували в лісі чи полі, на вигоні за селом. Подекуди молодіжні забави й танці відбувалися біля спеціальних лаштунків - ігорного дуба або явора. Вони являли собою довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене гіллям, квітами та стрічками. На Лівобережжі дівчата водили тополю - одягали одну з-поміж себе тополею і водили її по дворах. Кожен господар радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання, щедро обдаровував учасників обряду. На Поліссі побутував близький за значенням обряд троїцького куста, роль якого теж виконувала дівчина. На Зелені свята, як і після Великодня, відвідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.
За матеріалами газети «Народна Армія». Григорій ФІЛЬ, полковник
|
