05.07.2011 | 11:07

Чи почує Перейма перший дзвоник?

Сільська громада стала на захист школи, на яку в районної влади свої плани

   Хто б не побував у селі Перейма Балтського району, надовго залишається під враженням побаченого, відчутого, не може не замилуватися. Чого варті лише мальовничі береги тихоплинної річки Смолянки та ставка. А довкруг — кучеряві ліси. Будинки місцевих жителів потопають у зелені садів, скрізь — море квітів, виноградні арки. А в самому його центрі, на величезному зеленому килимі, обрамлена розкішними плодовими деревами, стоїть школа — гордість переймівчан.
   Справжня гордість, бо її історію навіть малеча знає. У далекому 1929 році тутешні чоловіки на возах до­ставляли на її будівництво цеглу, а жінки у фартухах підносили будівельникам ту цеглу на другий поверх. Будували залюбки, на совість, бо зводили ж храм знань. Переважно неписьменні предки турбувалися про майбутнє держави — своїх дітей, онуків, щоб виростали освіченими.
Їхні мрії здійснилися. Якість знань у випускників гуртом виплеканої школи була високою, бо працювали з дітьми кваліфіковані вчителі, а матеріальна база закладу була і є однією з кращих у районі.

    Та чи відав хто з часу заснування школи, що наступить біда — їхнє дітище, по суті, знищать. Пережила вона страшні роки Голодомору три­дцятих років, війну (навіть фашисти, відступаючи, її не знищили), перебудову. А тепер ця приголомшлива новина: чудову загальноосвітню середню школу реорганізовують, так би мовити, оптимізують, переводячи у «початкову — дитсадок». Звісно, село забило на сполох. Делегація від громади зустрілася з керівництвом райдержадміністрації та райради, райуправління освіти, аби залишили тут хоча б дев’ятирічку. Та порозуміння не знайшли, ніхто з керівництва не пояснив, чому не поцікавилися насамперед думкою сільської громади, як гарантує закон. Ніхто на схід людей з ра­йонних органів влади не приїхав, знехтували запрошенням.

   Вибух людських почуттів сільському голові Олександру Закревському важко було вгамувати. І все ж, трохи оговтавшись, перейшли до обговорення. Головою зборів територіальної громади обрали Олега Закревського, а секретарем — Тетяну Поправку. Депутат райради Сергій Голембієвський поінформував присутніх про плани щодо реорганізації школи, переведення її зі статусу ЗОШ І — ІІІ ступенів у школу І ступеня — ДНЗ. Причина — брак коштів для фінансування. Школа велика, а насиченості дітей у ній нема. Висловлювалася думка, що можна б залишити школу І — ІІ ступенів, учнів для того вистачає.

   Справді це нонсенс, заявляли промовці, зробити із середньої школи початкову. Адже то загибель, позбавлення села майбутнього, бо ж здавна відомо: нема в селі школи, лікаря, не буде в ньому життя. Навіщо ж така знищувальна оптимізація?

Батько трьох дітей Олексій Черненко просто в розпачі. Переїхав до Перейми з Києва усією сім’єю. Гадав, школа є, церква — отже, є майбутнє у села. Діти вже звикли, їм тут дуже подобається. А тепер знову кудись переїжджати? До речі, в Переймі це не одна сім’я, що переселилася з міста.

   Гнівом вибухнула громада, коли стало відомо, що представник райдержадміністрації під час останніх відвідин натякнула на можливість здачі другого поверху школи  в оренду, щоправда, не уточнила, кому саме. За яким це правом? — обурювалися люди. Якщо не залишать у школі 9 класів — діти ні в яку Саражинку до школи не підуть!

  Селян дещо заспокоїла депутат райради від партії «Фронт змін» Олена Борейко:
— Ми від нашої партії вирішили підтримувати вас до перемоги. Я теж не байдужа до цього села, бо тут і моє коріння. Рада, що Перейма нарешті сколихнулася. Досить вже, що ми мовчали, коли руйнувалося місцеве господарство, ферми. Бачите, до чого призвела наша пасивність? Такими волюнтаристськими діями влада підписує свою капітуляцію. Як же вона забезпечуватиме обіцяні 50 мільйонів населення в Україні? Хто виконуватиме аграрну реформу на селі? Все йде до того, щоб знищити села, легше буде продавати землю.

   Водночас депутат дорікнула сільській громаді за тирло для худоби, яке вони влаштували біля річки. Смолянка — окраса села, яке може навіть туристів приймати. І розповіла, як один знайомий приїхав у ці краї із Сибіру, назвав Балтщину зеленим раєм, говорив, що багато людей стомилося від міського життя, скоро почнуть повертатися у села, де чисте повітря, чиста, безкоштовна вода. Звісно, в занехаяне село ніхто не звабиться переїхати.

   Не втрималася і секретар зборів Тетяна Поправка, яка недавно працювала за фахом у Німеччині, побувала в інших країнах. Повернулася у рідне село, бо нічого до серця не припало. Краще життя в ньому треба творити всією громадою. Тут багато тямущих, роботящих людей, шкода лише, що кожен якось сам по собі. Зведення школи до найнижчого ступеня, підкреслила промовець, — то розруха. Треба село рятувати, заселяти молодими сім’ями. Є бажаючі. На сайті пані Тетяна розмістила адресу Перейми, описала її. І вже прибули люди з Одеси, Кривого Рогу. То тільки початок.

Сільський голова Олександр Закревський додав:
— Сорок сімей відгукнулися до нас переїхати, а ми школу-дев’яти­річку закриваємо. Це злочин проти майбутнього!
Промовців не бракувало. Вони обурювалися намірами районної влади, пропонували зібрати кошти на допомогу школі, знайшлися охочі її відремонтувати. Влітку у ній можна відкрити районний дитячий табір відпочинку — багато місця, чудова територія, харчоблок, спортзал.

   На зборах висловлювалися сподівання, що влада почує переймівчан, допоможе зберегти село. Тож одностайно підписали листа на адресу голови ОДА Едуарда Матвійчука та інших можновладців. У ньому, зокрема, сповістили, що школа завжди була базовою, у ній навчалися діти з п’яти сусідніх сіл. Школа велика, гарна, розрахована на 300 учнів. Тут обладнані 15 навчальних кабінетів, дві майстерні, спортзал, харчоблок, кабінет інформа­ційно-комунікаційних технологій, заклад забезпечений комп’ютерною технікою. Прикро думати, що все це буде зруйновано, як недавно будівлі колишнього колгоспу.

На жаль, голова Балтської райдержадміністрації Василь Бабанський та начальник відділу освіти РДА Оксана Ласкорунська самі вирі­шили долю дітей з Перейми та тамтешньої школи, вочевидь, щоб зберегти свою саражинську школу, бо Саражинка — їхнє рідне село. Там навчаються 72 учні. У Переймі ж є 45 школярів та 35 дошкільнят. То чому 80 дітей позбавляють рідної школи?

   Як зазначається у листі, адресованому голові Одеської облдержадмі­ністрації, школа в Саражинці збудована на катакомбах, щороку потребує великих коштів на ремонт. Кілька років тому провалився шкільний туалет. Немає там стадіону, шкільного подвір’я, натомість поруч — проїжджа дорога, дві торгові точки, де продають тютюнові вироби та спиртні напої. Законом же не передбачено такого близького сусідства. Ще й така суттєва деталь: молодь із Перейми і Саражинки споконвіку ворогує між собою. Одне слово, батьки категорично не хочуть віддавати своїх дітей в іншу школу, тому й вирішили 1 вересня взагалі не пускати їх до Саражинської ЗОШ І — ІІІ ступенів. Жителі Пере­йми здогадуються, чому голова рай­держ­адміністрації так незлюбив їхнє село, либонь, за вибори й земельні паї. Ото і щодо школи, мабуть, «так схотів, і так вирішив».

   У Балті з прийняттям рішення дуже квапилися. Наприкінці минулого тижня вже відбулася сесія районної ради, де вирішилося питання зі школою села Перейми: буде школа І ступеня — дошкільний заклад. Слухати представників сільської територіальної громади ніхто не забажав, то й не допустила їх міліція до сесійної зали, мовляв, список запрошених підготовлений заздалегідь і вносити зміни ніяк не можна. Справді, навіщо, коли йде гра в одні ворота, коли владний чиновник вирішує усе сам і начхати йому на думку тих, на чийому утриманні він владарює? То такий стиль нині — всіх переламати через своє керівне коліно. Але ж побійтеся, панове: і воно хруснути може...

   Ініціативна група жителів Пере­йми сповнена рішучості відстоювати права сільської територіальної громади, долю своєї школи, своїх дітей, майбутнього села в судовому порядку. Бо все це вирішено без її участі і згоди, що є протизаконним. Свою підтримку переймівчанам обіцяє «Фронт змін», який вже має досвід захисту шкіл, зокрема в Донецькій і Луганській областях.

Оксана ПОЛІЩУК.
Балтський район.

НА ЗНІМКУ: громада села налаштована рішуче.