Зернотрейдери України: благодійники села чи тривіальні спекулянти?
Останні місяці зернотрейдери Україні перебувають у стані прострації, який іноді переривається спалахами активності і суєти, після чого знову настає період затишшя та анабіозу. Все це викликано подіями, що відбуваються в зерновій сфері. Питання, винесене в заголовок статті, насправді, варто було поставити ще на самому початку протистояння між державою та зернотрейдерами. Саме тоді, коли почалися перші кроки з боку агарного блоку уряду з наведення порядку в зерновій сфері. Адже будь-якому дослідженню завжди передує визначення понять. В українському випадку, влада, як завжди, почала з кінця. Тобто, заявили, що хочуть зробити. А ось навіщо, сказати забули. У підсумку, довгий час трейдери виглядали білими і пухнастими на тлі грізної, корумпованої і просто жорстокої держави. Сьогодні, коли вже вийшла маса публікацій на тему перебудови зернового ринку, ситуація вирівнялася, але, як не розуміла основна маса залучених в конфлікт осіб (і йдеться не тільки про громадськість, а й про сільгоспвиробників), так і не розуміє основних моментів. А саме: хто бореться з державою, за що бореться, і навіщо. Інформація про зернотрейдерів не те, щоб сильно закрита, просто ніхто серйозно ніколи не обтяжував себе дослідженням цієї тематики. А самі зернотрейдери вкрай не зацікавлені в зайвому "засвіченні". Специфіка роботи на українському ринку така, точніше - була такою до останнього часу. Отже, що таке "зернотрейдери"? Виходячи з логіки, це комерційна організація, що займається продажем зерна. Вірно? Начебто, нічого складного. Але коли справа доходить до українського аналога, відразу ж виникає маса питань і плутанина. Справа в тому, що визначити, хто такі українські зернотрейдери, сходу дуже важко. Занадто багато нюансів потрібно враховувати, занадто багато факторів приймати до уваги. Один з найбільш популярних опозиційних політиків, якого дуже важко дорікнути в симпатіях до нинішньої влади - Геннадій Москаль - у відносно недавньому коментарі дав своє визначення українському зернотрейдери: "Що таке трейдер? По-нашому, це паразитуюча структура, яка нічого не виробляє, не вкладає грошей у розвиток сільського господарства, не підживлює ріллю, не обробляє, не має нічого, тільки має офіс, одного секретаря, бухгалтера і керівника". Практично солідарна з ним в оцінках не менш популярна Інна Богословська. "Будь-який виробник знає схему, коли зернотрейдери домовляються не купувати товар, поки не впаде ціна, а на піку падіння скуповують зерно і тримають його до тих пір, поки не підніметься ціна на світових ринках", - стверджує нардеп.
Тобто, виходячи з логіки народних депутатів діаметрально протилежної політичної орієнтації, українські зернотрейдери - це чисті спекулянти, які, по суті, паразитують на сільгоспвиробникові.
З цим твердженням категорично не згодні самі зернотрейдери та політики, котрі відверто лобіюють їх інтереси в умовах конфлікту з урядом, про що мова піде згодом. На їхню думку, зернотрейдер - це такий корисний інструмент для сільгоспвиробника, який допомагає останньому швидко і безболісно, за хорошу ціну (!) розлучитися з вирощеним зерном. Зернотрейдери беруть на себе всю турботу про транспортування зерна та його продаж (в першу чергу, експортний). При цьому, начебто, трейдери несуть величезні витрати, вкладаючи гроші в логістику та зберігання. Зазвичай кажуть, що істина десь посередині. Але, боюся, наш випадок суперечить загальній тенденції. Справа в тому, що є деякі речі, які трейдери воліють скромно замовчувати. І їх чисто по-людськи можна зрозуміти.
Отже, про що вони не люблять згадувати? Про реальну ціну продажу зерна та рівень свого надприбутку. Це раз. Про схеми заробітку на відшкодуванні ПДВ (тема окремого дослідження), що діяли до останнього часу. Це два. Про деякі, так би мовити, не цілком чисті операції, пов'язані з грою на класності зерна при експортних операціях. Це три. І це, не кажучи вже про мінімізацію витрат при зберіганні і транспортуванні зерна. І ось цей останній пункт потребує розшифровки навіть для людей, які професійно займаються зерновою тематикою, оскільки він має пряме і безпосереднє відношення до численних звинувачень в бік України у вкрай низькій якості зерна, яке постачається зарубіжним споживачам. Наведу конкретний приклад. Одна дуже шанована в Україні компанія (не з тих, про які говорив Геннадій Москаль) давно і ретельно позиціонувала себе на українському ринку як чи не еталон порядності, чесності та прозорості. Щоб не було сумнівів, що це дійсно великий трейдер, зазначу: компанія складається з терміналу і філій зернових складів. Є ще більше дюжини підприємств, що мають статус філіалів в декількох областях. І ось, всі ці підприємства здійснюють закупівлю зерна у виробника з метою подальшого перепродажу (експорту). При цьому, в ході цілого ряду перевірок встановлено, що відвантаження зерна в пункти накопичення не тільки проводиться без сертифікатів якості обласних державних інспекцій, але і без присутності відповідних співробітників (що є вимогою закону). Зерно, що зберігається, замисліться, не перевіряється навіть на наявність генетично-модифікованих організмів, не кажучи про інші показники. Ні вхідного і вихідного контролю за кількістю зерна. Зерно зберігається в загальній купі, без поділу на класи. Фактично, і вхідний і вихідний контроль на складах цієї компанії просто неможливий. Причому, як внутрішній (їх власний), так і зовнішній - з боку державних структур. При цьому, відбувається постійне протистояння керівників філій компанії з контролюючими державними структурами. І до останнього часу це протистояння завжди завершувалося не на користь держави, а на керівництво обласних хлібних інспекцій здійснювався серйозний адміністративний тиск з Києва. Ось вам і конкретика. Отже, трейдер, декларуючи свою "охайність", насправді, всіляко уникає перевірок, якими намагаються встановити дотримання найсуворіших вимог законодавства у сфері якості зерна, продовжує свій бізнес. А потім, десь з-за океану лунають обурені голоси споживачів українського зерна. І праві ж споживачі: якість зерна дуже часто не відповідає декларованій. Тільки от до чого тут держава Україна? Адже до останнього часу державні структури взагалі не займалися експортними операціями. Але, давайте все ж повернемося до визначення понять. Потроху вимальовується портрет українського зернотрейдера. До слова сказати, авторові цього матеріалу вдалося чимало разів брати участь в обговореннях теми зернового ринку і поведінки зернових трейдерів на форумах і в блогах. І одне з найбільш ємних визначень зернотрейдерів після численних дебатів було почерпнуто саме там. Отже, зернотрейдер - це компанія (може бути дрібною, може бути великою), яка керується головним принципом: вкласти гроші у закупівлю за найдешевшими цінами, вивезти своїм (найманим) транспортом і перепродати або здати на зберігання елеватору і перепродати пізніше. Основна маса дрібних зернотрейдерів - звичайні спекулянти. І лише кілька десятків великих, мають елеватори, тобто своє зберігання, переробку і ринки збуту - спекулянти великі. Або, сказати інакше - професійні. Як то кажуть, голос народу.... Від себе варто лише додати, що вони не тільки спекулянти, але, часом (далеко не всі звичайно), ділки з великою домішкою шахрайства. Адже заниження класності зерна, відверте подання неправдивої інформації споживачу і контролюючим органам про якість, приховування іншої важливої інформації про продукцію - саме з цієї опери. Ось, в принципі, визначення основних опонентів державної політики у сфері зерна. Саме вони роздули нинішній конфлікт, не бажаючи навіть слухати про будь-які зміни правил гри на ринку. Їх все влаштовувало. На ринку зерна за десятиріччя склалася своєрідна монополія великих зернових компаній, як правило, з іноземним капіталом, хоча, звичайно ж, були й винятки. Парадокс, але по суті, це була монополія. Та сама, проти якої так завзято зараз борються трейдери. Але влітку було оголошено про плани держави злегка підкоригувати наявну ситуацію. Для початку, були введені квоти на експорт зерна, потім з'явився державний оператор, а апофеозом всього стали законопроекти, покликані на законодавчому рівні закріпити ситуацію, при якій всі контролюючі функції переходили б до державному операторові. Трейдерам не запропонували згортати бізнес в Україні, а лише попросили брати участь у форвардних закупівлях. Це і викликало протистояння. З боку трейдерів були включені всі можливі ресурси. Впливові міжнародні інституції, включаючи МВФ і Світовий банк, у різній тональності зверталися до українського уряду з вимогами, проханнями і погрозами припинити тиск на нещасних зернотрейдерів. Усередині країни лобіюванням інтересів зерновиків, що цілком логічно, зайнялися УСПП, УАК і УЗА. Ось витяг з їх останнього звернення: "Український союз промисловців і підприємців (УСПП), Українська аграрна конфедерація (УАК) та Українська зернова асоціація (УЗА) звернулися до Президента України Віктора Януковича, голови Верховної Ради Володимира Литвина і Прем'єр-міністра Миколи Азарова із закликом зупинити руйнування аграрної галузі країни - не допустити ухвалення законопроектів № 8053 і № 8163,спрямованих на монополізацію експорту зернових. Про це йде мова у Відкритому зверненні УСПП, УАК і УЗА до вищого керівництва України, прийнятого за підсумками засідання Економічної ради в УСПП, яке було відправлено керівництву країни". Чого тільки від лобістів не було чутно за останні місяці: і загрози піти з українського ринку взагалі, і вимоги зупинити руйнування села і всієї аграрної сфери, і, ось тепер - великі прохання до керівництва країни. Паралельно почалася "партизанська" інформаційна війна. Під виглядом "експертних" коментарів, аналітичних статей і глибокодумних інтерв'ю, зауважу, в досить популярних і дуже недешевих для розміщення виданнях, зернотрейдери наполегливо продовжують гнути свою лінію. Усвідомлюючи, що аргументовано довести неправоту аграрного блоку уряду в питанні проведення наболілих реформ сільського господарства неможливо, лобісти зернотрейдерів, вихоплюючи слова і дії з контексту, намагаються максимально дискредитувати дії влади за рахунок скрупульозного вивчення окремих структур. Довгий час із захватом обговорювався оператор, введений державою на ринок – це компанія «Хліб Інвестбуд». У ній трейдерам і журналістам, що їх обслуговують, не подобалося все: закритість, незрозумілість державної частки в корпоративних правах, неясність обертів і перспектив розвитку компанії і багато іншого. Але, варто було пану Бровді (керівник «Хліб Інвестбуд») дати пару інтерв'ю і провести прес-конференцію, розповівши про компанію, бачення її розвитку і завдання, які стоять перед нею, як тут же посипалися звинувачення в "само піарі" державного оператора. Що стосується останніх тем обговорення, то, не маючи можливості зачепитися за що-небудь ще, зерновики зробили наголос на... монополізації ринку. І це при тому, що якщо говорити начистоту, то протягом останніх років на зерновому ринку якраз і спостерігалася монополія - великих зернотрейдерів. Ціна на придбання зерна встановлювалася за погодженням. Що, загалом, не заважало окремим "порушникам конвенції" займатися демпінгом, обходячи колег по цеху, що ґав ловили.
Тема монополізації ринку вже достатньо обговорювалася в ЗМІ, тому зупинятися на цитуванні законів недоцільно. Важливі висновки: за нових правил - ніякої монополії. Крім умовної монополії українського сільгоспвиробника, який сам тепер буде визначати вартість своєї продукції. Очікування прийняття важливих законів обтяжливе для всіх учасників ринку. Але це не заважає рухатися державним структурам. Той же «Хліб Інвестбуд» зайнятий активним перетворенням у життя системи форвардних закупівель. Попереду - весняно-польові роботи і часу на суперечки і розгойдування просто немає. Трейдери ж, знаходяться в болісному нерозумінні - що ж далі робити? Не вскочиш зараз на підніжку поїзда, і все – "караван пішов". А це означає, що рік, як мінімум, доведеться простояти. І тільки з наступного року можна на щось претендувати. вскочиш - визнаєш свою остаточну поразку в боротьбі проти української державної компанії. А тут ще перші за останні десятиліття «неконтрольовані» перевірки. І відкупитися від інспекцій - жодної можливості, оскільки держава вперше вирішила, чого б це не коштувало, з'ясувати, як насправді йдуть справи з торгівлею зерном, і як багато з феноменальних "інвестицій" в Україні, про що зазначають трейдери, - правда. Що зробить більшість трейдерів, поки що не ясно. Але, думається, здоровий глузд, бажання залишитися на ринку, а десь і прагматизм разом з усвідомленням того, що все ж таки потрібно піднімати вітчизняного сільгоспвиробника, візьмуть гору. І тоді, запрацює нова і цілком ринкова система відносин, результатом якої буде дуже динамічний розвиток усієї зернової сфери України.
Автор – Віктор Солєв
|
