Сайт моніторингу політичних обіцянок "Владометр" вирішив згадати деякі обіцянки, що так і не вдалось виконати, реалізувати чи втілити. Очевидно, не тому що їх ніхто й не збирався виконувати. І зовсім не тому, що ці обіцянки в принципі неможливо було виконати.
Просто їх обіцяльникам не пощастило, не поталанило. Та й просто не повезло.
1. Янукович не показав Межигір'я журналістам.
24 червня 2010 року на прес-конференції, що її було присвячено першим 100 дням на посаді, після питання Мустафи Найєма Віктор Янукович запросив журналістів до своєї резиденції в Межигір'я. Сам запросив. Експромтом.
"Збирайтесь, прямо зараз поїдемо, без підготовки". Президент був готовий прийняти на своїй території хоч п'ять автобусів журналістів. "Тільки майте на увазі, що там у мене півтора гектара. Там, де я власник. А далі заборонено". Та журналістам, здається, було байдуже – президент сам показує Межигір'я, місце, що за три роки стало не менш легендарним, ніж Атлантида, Ельдорадо чи Кітєж-град.
Ця поїздка могла стати символом відкритості в стосунках "влада – журналісти", показати людськість, себто приналежність до людей, а не до небожителів, нового президента.
Але не так сталося, як гадалося.
Після прес-конференції виявилось, що в голови держави от-от почнеться зустріч. З ким – неясно, та й неважливо, бо це закрита інформація. І автобуси не встигли замовити. А ще "позапланові заходи потребують ретельної підготовки, проведення визначених законодавством охоронних та протокольних процедур, оперативне проведення яких у стислі терміни є неможливим ".
За рік зустріч із журналістами начебто відбулась. "Начебто" – бо й журналісти були "обрані", і відео знімала прес-служба президента, і будинок, у якому відбулась зустріч, наводив підозру, що президент тут не зовсім мешкає.
Так і не показав Янукович своє Межигір'я журналістам. Не судилося, напевно.
2. КПУ не провела референдум по НАТО.
Якщо бути точними, то КПУ не провела не один, а три референдуми, які були обіцяні партією з 2007 року. Українці так і не висловили своєї думки, щодо доцільності вступу до НАТО, щодо недовіри президенту Віктору Ющенку, щодо надання російській мові статусу другої державної.
Чому, запитаєте ви? Можливо, на заваді стали об'єднані зусилля прислужників світового капіталу, представників національно-шовіністичних груп та ворогів українських трудящих?
Можливо, тому що КПУ не зробила жодного кроку, аби ініціювати хоча б один референдум? Можливо, на заваді стало те, що, доцільність приєднання до НАТО та довіри президенту не є питаннями, що вирішуються на референдумі?
А можливо – просто невдача. Не склалось в комуністів провести референдуми. Що ж поробиш. Трапляється.
3 та 4. Могильов і Клюєв не ввели в обіг біометричні паспорти.
Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов пообіцяв ввести біометричні закордонні паспорти до кінця вересня 2011 року; перший віце-прем'єр-міністр, міністр економічного розвитку Андрій Клюєв – до кінця того ж року.
Обидва заявляли про необхідність біометричних паспортів для скасування Шенгенських віз для українців, і обидва вказували на складнощі в процесі. "Необхідно обладнати кордони зчитувальними пристроями", – заявляв Могильов. "Потрібно створити ефективну систему інтегрованого управління кордонами та розробити нормативно-правову базу", – говорив Клюєв.
Обидва успішно змінили посади, а українці так і їздять із целюлозним посвідченням. Не склалось.
Нинішній перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський не втрачає надії ввести біометричні паспорти в дію, але значно стриманіший у висловлюваннях. 24 березня Хрошковьский прогнозував прийняття Верховною Радою закону про біометричні паспорти в Україні 10-13 квітня.
Подивимось, часу залишилось небагато.
5. Яценюк не покинув парламент після арешту Тимошенко.
24 травня 2011 року, Арсеній Яценюк, коментуючи інформацію про затримання в Генпрокуратурі лідера БЮТ Юлії Тимошенко пообіцяв бойкотувати пленарні засідання, у разі арешту Тимошенко. "Якщо Тимошенко буде арештована, то жоден опозиційний народний депутат не повинен з'являтися в залі парламенту. [...] Ми підемо в народ. Опозиція не братиме участі в пленарних засіданнях, бо після такого рішення це вже не парламент, у країні – не влада, а хунта. […]"
Втім, арешт Юлії Тимошенко 5 липня 2011 не вплинув на роботу пана Яценюка в парламенті та відвідуваність ним пленарних засідань.
Згідно сайту Верховної Ради, уже за два дні після арешту Тимошенко Арсеній Яценюк працював у ВР, наче нічого не сталося. Яценюк не полишив парламентську діяльність ані під час проведення суду над пані Тимошенко, ані після винесення вироку, ані після її ув'язнення.
Навіть відкриття нової кримінальної справи проти Тимошенко, не змусило Арсенія Яценюка піти в народ та бойкотувати пленарні засідання.
Не доля.
6. Янукович не перейшов на контрактну армію з 2011-го.
Спочатку була обіцянка. Тверда, лаконічна й по-військовому сувора. "Гарантую перехід на контрактну армію з 2011 року". Те, що виконати цю обіцянку неможливо, було очевидно всім, з майбутнім гарантом Конституції включно – але маленька надія на диво, як завжди, залишалась.
Із часом – дуже коротким часом, – рішучість опозиційного кандидата змінилась обережністю державного політика, а однозначні обіцянки – заявами, що витримують широке трактування.
Вже 11 лютого 2011 року, міністр оборони Михайло Єжель, напевно, втомившись від запитань "де ж та професійна армія?", "чому вже місяць пройшов, а її немає?", – прямо заявив, що Україна не зможе перейти на контрактну армію в 2011.
За два тижні цю новину підтвердив і президент, заявивши, що в його програму варто внести певні корективи. 24 лютого 2011, під час спільної прес-конференції з генсеком НАТО Віктор Янукович заявив: "Я не відмовляюся від своєї програми, я її виконую, і ми обов'язково будемо робити практичні кроки реформування Збройних сил. Вони, у тому числі, пов'язані з поступовим переходом на професійну армію. Цей шлях Україна обов'язково пройде".
Про строки проходження цього шляху президент завбачливо промовчав.
7. КПУ не ліквідувала депутатську недоторканість. А також недоторканність президента України, суддів та інших державних чиновників.
КПУ обіцяла ліквідувати недоторканість державних службовців у тій самій програмі 2007 року, де було обіцяно скасувати інститут президента, провести референдуми та захистити канонічне православ'я.
Напевно, ті самі сили, дивись вище, що завадили комуністам ініціювати референдум, не дозволили їм внести жодного законопроекту, скерованого на боротьбу з депутатською недоторканістю.
Проект закону про внесення змін до закону "Про статус народного депутата України" – а саме ним визначаються межі депутатської недоторканності – був зареєстрований у ВР VI скликання 27 грудня далекого 2007 року. Авторами проекту стали два Кириленки – Іван та В'ячеслав, з БЮТ та НУНС відповідно.
Жодного комуніста.
А 18 березня 2008 цей проект було відхилено й знято з розгляду.
За інформацією сайту ВР, це був єдиний раз, за останні 5 років, коли депутати спробували позбавити себе недоторканності.
Невдало, та що ж вдієш...
Тарас Фролов, керуючий редактор сайту "Владометр", спеціально для УП
|
